Вы здесь

Ідея створення своєї здравниці для лікування та оздоровлення працівників заводу «Дніпроспецсталь» належить його директору Олександру Федоровичу Трегубенку (1904–1963), який спекотни­ми літніми днями полюбляв відпочивати на Хортиці. Особливо йому примітилася місцина біля скелі, що з далеких козацьких часів називається Думною та своїм виступом створила невеличку зато­ку. Отримавши дозвіл від міської влади, 1955 року в цьому затиш­ному місці завод почав зводити перший двоповерховий корпус. Будівельні роботи очолював заступник директора ДСС з побутових питань Михайло Шилов.

Перших заводчан санаторій-профілакторій на оздоровлення прийняв 5 серпня 1958 року. У наступному році добудували літній, сезонний корпус. У 1965 році в профілакторії відкрили другий стаціонарний корпус на 100 місць та клуб-їдальню. Паралельно з будівельними роботами створювали потужну лікувальну базу з комп­лексом фізіотерапевтичного, електро- та водолікування.

За досягнуті успіхи з оздоровлення працівників у 1967 році Президія ВЦСПС нагородила здравницю грошовою премією, яку використали для зміцнення матеріально-технічної бази закладу та придбання медичної техніки. А ще на території закладу працівни­ки профілакторію створили дивовижний куточок природи: на уні­кальних клумбах висадили сотні троянд, тисячі хризантем, пірамі­дальні дуби, блакитні ялинки, сосни, клени, амурський виноград, різні ліани. Уся ця краса чарує нас своїм різнобарв’ям і сьогодні. В озелененні території брали участь і працівники заводу, і молодь, і ветерани підприємства. На початку 70-х років заклад стає здрав­ницею світового рівня: до профілакторію приїздять на відпочинок металурги з Чехії та Угорщини.

Віддаленість від промислової зони, лісовий ландшафт з насад­женнями екзотичних рослин з Кримського ботанічного саду ство­рюють сприятливий мікроклімат, що має важливе значення для оздоровлення організму людини. М’який клімат з невеликими до­бовими коливанням температури повітря формується також за ра­хунок близькості води.

Санаторій-профілакторій невпинно розвивається. Згодом добудували спелеокамеру, новий кабінет лікувальної фізкультури та барокамеру. Сьогодні, розташований на самому березі Дніпра в мальовничому куточку острова Хортиця, сучасний лікувально-про­філактичний заклад готовий щорічно прийняти на відпочинок та лікування 1300 працівників та ветеранів підприємства.

Санаторій-профілакторій ПАТ «Дніпроспецсталь» лікує та про­водить профілактику захворювань органів дихання, серцево-судин­ної, нервової та опорно-рухової систем, сезонної алергії, лікування та профілактику захворювань хребта за методикою Євмінова. До послуг відпочиваючих – лікувальні ванни та душ, масаж, мікро­хвильова резонансна терапія, послуги стоматолога, фізіотерапія, теп­лолікування, аромотерапія та галотерапія, фітотерапія, дієтотерапія, лікувальна фізкультура та інші оздоровчі процедури.

(Л. М. Чубенко)

 

Література:

Не хлебом единым // Это наша с тобой биография : очерки исто­рии ОАО «Днепроспецсталь» / авт. кол. : В. А. Лейбензон, В. Н. Крен­делев, Е. И. Жало.  Запорожье, 2000.  С. 164.

Савенкова, Е. Жемчужина Днепра // Электрометаллург.  2016.  5 авг.

Бруй Н. К здоровью комплексный подход // Электрометаллург.  2000.  19 дек.

 

Твори:

На берегах дніпрових : нариси / Я. В. Баш.  К : Рад. письменник, 1962.  61 с.

На землі нашій : з минулого і сучасного / Я. Баш.  К. : Рад. письменник, 1957.  87 с.

***

Поворот / Я. Башмак // З історії Дніпрогесу : (уривки) / В. Юре­занський, Я. Башмак [та ін.] ; Всеукр. ред. : «Історії фабрик і заводів»; редкол.: «Історії Днепрогесу».  Х., 1935.  С. 38–78.

 

Література та інтернет-ресурс:

Шиханов, Р. Баш (Башмак) Яків Васильович // Шиханов, Р. По­чесні громадяни міста Запоріжжя : біогр. нариси / Р. Б. Шиханов ; Руслан Шиханов.  Запоріжжя, 2015.  С. 27–28.

Історія української культури : у 5 т. Т. 5. Українська культура ХХ – початку ХХІ століть. Кн. 2 / голов. редкол. : Патон Б. Є. (голов. ред.) [та ін.] ; редкол. : Алєксєєнко І. Р. [та ін.] ; редкол. тому, кн. 2: Жулинський М. Г. (голов. ред.) [та ін. ; Нац. акад. наук України].  К. : Наук. думка, 2011.  1032 с. : іл.  Із змісту : [в т. ч. згадується Я. Баш].  С. 191, 639, 660, 666, 840.

Чабаненко, В. А. Крутими дорогами // Чабаненко В. А. Літера­турознавчі й літературно-критичні спроби / Віктор Чабаненко; М-во освіти і науки України [та ін]. — Запоріжжя : [ЗНУ], 2009. — С. 132–135.

Чабаненко, В. А. Мій оборонець // Чабаненко, В. Незабутнє й не­забутні / В. А. Чабаненко ; Віктор Чабаненко.  Запоріжжя, 2009.  С. 123–133.

Ткаченко, В. Г. Побут будівельників Запорізького індустріально­го комплексу (кінець 20-х – початок 30-х років XX ст.) : [літературне життя на Дніпробуді] // Наукові праці історичного факультету Запо­різького державного університету.  Запоріжжя : Просвіта, 2004.  Вип. XVIII.  С. 203.

Лиходід, М. Син Дніпробуду : [вірш про Я. Баша] / Микола Лихо­дід // Запоріз. правда.  1988.  7 серп.

Ігнатуша, А. Баш (Башмак) Яків Васильович / А. Є. Ігнатуша, О. О. Стадніченко [Електронний ресурс] // Славетні запоріжці.  Режим доступу до статті : http://sites.znu.edu.ua/news_details/news_­id=5317&lang=ukr

08.08 - 100 років (1918) від дня заснування в м. Олександрівську української державної чоловічої гімназії.
Археолог, вчений, громадський діяч Феодосій Тимофійович Камінський
народився 14 серпня 1888 року поблизу міста Миколаєва (с. Богоявленське) в
багатодітній родині міщан. У 1909 році закінчив Миколаївське реальне учи-
лище. Освіту продовжив у військовій школі в Санкт-Петербурзі та одночас-
но був вільним слухачем Санкт-Петербурзького археологічного інституту
(1910–1912). Був учасником Першої світової війни, яку закінчив капітаном.
Демобілізувавшись, з 1920 року служив у Миколаївському відділенні Укра-
їнського народного кооперативного банку, бів членом товариства “Просві-
та”. Тоді ж його вперше заарештували, звинувативши в службі в лавах біло-
гвардійців, та незабаром звинувачення зняли. З 1921 року завідував секцією
музейно-екскурсійної роботи Політпросвіту, а з травня 1923 по вересень
1929 р. очолював Миколаївський історико-археологічний музей. Ф. Т. Камін-
ський відіграв велику роль у створенні археологічного заповідника “Ольвія”,
був учасником Дніпрогесівської експедиції (1927–1929) під керівництвом Д.
І. Яворницького. Плідна робота краєзнавця була перервана арештом 1929
року, і його звинуватили у причетності до “Спілки визволення України” та
осудили на п`ятирічне утримання в таборі на Далекому Сході.
    Повернувшись 1933 року в Україну, поселився в Запоріжжі, працював
у проектному відділі “Запоріжсталі”, приймав участь у розкопках на 
Хортиці. В 1937 році знову опинився за гратами НКВС, відбуваючи по-
карання в Нікопольській тюрмі, а потім на спецпоселенні в Північному
Казахстані. Реабілітований 29 грудня 1956 року. Помер у 1978 році в міс-
ті Миколаєві, де в період з 1954 по 1958 рр. працював старшим науковим
співробітником місцевого краєзнавчого музею.
    Скупі розповіді, які випадково збереглися у різних наукових виданнях,
кримінальна справа, що знаходиться в Державному архіві Запорізької об-
ласті, розповіді учня Феодосія Тимофійовича, краєзнавця і колекціонера,
заслуженого працівника культури України Тараса Івановича Максим`юка
(Одеса) зробили можливим відтворити життєвий і творчий шлях цієї чес-
ної і мужньої людини, патріота України.
    Феодосій Тимофійович мав надзвичайні наукові здібності. До чого б не
торкалася його думка вченого, він умів все це зафіксувати і узагальнити.
Навіть під час Першої світової війни, перебуваючи на фронті, провадив
спостереження, і коли опинився в Москві, то зумів написати спеціальну
теоретичну роботу з військового мистецтва “Психологія атакуючого”,
яку успішно використовував у своїй роботі професор Зайончковський – ор-
ганізатор Воєнної академії РСЧА.
    У 20-х роках Ф. Т. Камінський пише і готує до друку ряд науково-
краєзнавчих праць, в тому числі “Екскурсійні маршрути по Миколаєву”,
“Причини арешту Т. Г. Шевченка у 1859 році”, “Путівник по розкопках
Ольвіїї”, та, на жаль, вони десь загубились під час арештів Феодосія Тим-
офійовича. Є відомості, що він також автор першої шахової книги у Запо-
ріжжі, проте, доля її також не відома.
    Ось така непересічна людина, 125-річчя якої ми відзначаємо у цьому
році, жила в нашому місті.
                    Література про життя та діяльність
    Спокута : альманах обл. ред. колегії. No 6–7 / обл. ред. кол. : М. О. Фро-
лов (голова) [та ін.]. ; наук. ред.: П. П. Ребро (керівник) [та ін.]. – Запо-
ріжжя : Реабілітовані історією, 2007. – 424 с. – (Реабілітовані історією.
Запорізька область). – Із змісту : Автобіографія та уривки із щоденника
Феодосія Камінського / підготував до друку В. Шевченко. – С. 373–394.
    Реабілітовані історією. Запорізька область. Кн. 3 / гол. ред. Тронько П.
Т. [та ін.]. – Запоріжжя : Дніпров. металург, 2006. – 720 с. : іл. – Із змісту :
Шевченко В. Непідвладний мороку забуття / В. І. Шевченко. – С. 171–181.
    Реабілітовані історією. Запорізька область. Кн.1 / обл. редкол. : Стрюк
А. І. (голова) [та ін.]. – К. ; Запоріжжя : Дніпров. металург, 2004. – 584
с. – Із змісту : Шапошникова І. Розстріляний талант / Інна Шапошникова.
– С. 233–236.
                                   ***
   Камінський Феодосій Тимофійович // Славетні запоріжці. ЗНУ : [Елек-
тронний ресурс] : Режим доступу : htpp:sites.znu.edu.ua/slavetni_zp/ Камін-
ський,_Феодосій_Тимофійович

Працював учителем української мови та літератури в загальноосвітній школі № 73 м. Запоріжжя та ЗОШ № 27 м. Херсона. Поезії та оповідання друкував у періодичній пресі (альманахи «Хортиця», «Великий Луг», журнал «Українська мова та література в школі»), антології вчителів України «Самоцвіти». 

Твори:

Згадай :вірші, переклади, оповідання / М. І. Тягун ; Микола Тя­гун.  Запоріжжя : АА Тандем, 2010.  60 с.

Батьківське поле // Обрус : антологія творів літераторів Запо­різького краю.  Запоріжжя, 2008.  С. 472.

[Добірка віршів] / Микола Тягун // Січовий Парнас : антологія : поетичні твори вихованців ЗДУ.  Запоріжжя, 2000.  С. 145–149.

Хортиці // Великий Луг : поезії : додаток до альманаху «Хор­тиця».  Запоріжжя, 1992.  С. 116.

 

Література:

 

Микола Тягун : [коротка біограф. довідка] // Січовий Парнас : анто­логія : поетич. твори вихованців ЗДУ. — Запоріжжя, 2000. — С. 144.

Загинув в Афганістані.

Література:

Тиванюк Павло Павлович // Вільнянськ : до 170-річчя від дня заснування міста (1840–2010) : бібліографічний покажчик / КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького» Запоріз. обл. ради.  Запоріжжя, 2010.  С. 77–78.  (Міста і села Запорізької області ; вип. 3).

 

Тиванюк Павло Павлович // Книга пам’яті України. Запорізька область.  Запоріжжя, 2012.  Т. 23 [і] : Інтернаціоналісти. С. 79.

Командир 269-го окремого саперного батальйону 12-ї армії Південно-Захід­ного фронту капітан Шевчук відзначився під час форсування р. Дніпро в районі с. Петро-Свистунове Вільнянського району 26 вересня 1943 року.

Література:

ШевчукФедор Кузьмич // Герои Советского Союза : крат. био­граф. словарь : [в 2 т.].  М., 1988.  [Т.] 2 : Любов – Ящук.  С. 772.

 

На плацдарме – саперный : Шевчук Федор Кузьмич // Золотые звезды Полесья : очерки о Героях Сов. Союза.  3-е изд. испр. и доп.  К., 1985.  С. 491–492.

22.08 - 55 років Олександру Сергійовичу Спіцину (22.08.1963, м. Запоріжжя), радянському та українському футболісту (захисник, напівзахисник та тренер), майстру спорту СРСР (1989).

ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ ОЛЕКСАНДРІВСЬКОГО РАЙОНУ М. ЗАПОРІЖЖЯ

28 листопада 1902 року Олександрівське Громадське управління допомоги бідним євреям звернулося в Міську Думу із проханням про виділення землі під єврейську лікарню. Дума прийняла рішення про надання, окрім землі, ще і допомоги в розмірі 5000 карбованців на устаткування лікарні, але з умовою, що амбулаторне лікування буде надано всьому населенню міста.

Ось так 24 серпня 1908 року в Олександрівську на перехресті вулиць Соборної та Слобідської з’явився лікарняний комплекс, по­будований за проектом архітектора І. І. Бугинського. Єврейська лі­карня була розрахована на 12 ліжок (в основному хірургічного профі­лю) й утримувалася на кошти скринькового збору як земська лікарня.

За час своєї діяльності лікарня неодноразово реорганізовува­лася, змінювалась її назва, структура відділень, ліжковий фонд. У 1925 році лікарня називалася 2-га Радянська, мала 50 ліжок хірургічного і кілька терапевтичного профілю, очолював заклад А. А. Коган. Під час Другої світової війни в лікарні розміщувався шпиталь, у 1945 році на території лікарні функціонували поліклініка і стаціо­нар на 125 ліжок. У 1947 році відбулося об’єднання лікарні з поліклінікою і заклад став називатися 1-ше лікувальне об’єд­нання, а пізні­ше – 1-ша міська лікарня. Після чергової реконст­рукції, у 1961 році, лікарня зросла до 200 ліжок. Опікове та травма­тологічне відділення у 1980 році перевели до 5-ї міської лікарні.

Лікарня славиться своїми традиціями та кваліфікованим колек­тивом медичних працівників. За довгий строк існування її очолю­вали гідні, шановані у свій час лікарі: з 1935 до 1944 рік – Д. І. Лось; з 1944 до 1968 рік – Є. О. Філіпова; з 1968 до 1973 рік – З. О. Козло­ва; з 1973 до 1983 – Г. Н. Дашко; з 1983 до 2007 рік – Н. В. Василенко.

З 2005 року лікарню реорганізували в Центральну поліклініку Жовтневого (нині – Олександрівського) району м. Запоріжжя. Ліж­ки стаціонару перевели в денний стаціонар на 25 ліжок у дві зміни. Тоді ж до складу лікарні ввійшло дитяче поліклінічне відділення (колишня 7-ма дитяча лікарня).

З метою покращення надання та доступності медичної допо­моги населенню м. Запоріжжя у 2013 році міська влада прийняла рішення про створення на базі Центральної поліклініки Жовтнево­го (нині – Олександрівського) району Центру первинної медико-санітарної допомоги № 1 для обслуговування дорослого та дитя­чого населення.

До складу Центру входять терапевтична та педіатрична амбу­латорії, денний стаціонар, маніпуляційна та кабінет щеплення, клі­нічна лабораторія, пункт невідкладної допомоги. У штатному роз­кладі передбачені хірург, невропатолог, акушер-гінеколог, офтальмо­лог та ЛОР-лікар. Особлива увага приділяється облаштуванню кабіне­тів, де проводиться діагностика захворювань.

У зв’язку з тим, що старий корпус поліклініки перебував в аварій­ному стані, з 2013 до 2015 рік провели капітальний ремонт та роботи з підвищення енергоефективності всієї будівлі. Під час реконструкції медичний персонал продовжував приймати пацієнтів, адже щодня до поліклініки звертаються майже півтори тисячі мешканців міста.

Зміни, що відбуваються в одному з найстаріших у місті медич­ному закладі, підвищують якість медичної допомоги, роблять її доступнішою для населення та покращують умови праці медичних працівників.

(Л. М. Чубенко)

 

Література:

Гавриленко, І. Більш, ніж сто років на сторожі здоров’я запо­рожців // Запоріз. Січ.  2010.  26 жовт.

Гривцова, О. Перший медичний заклад Олександрівська нині обслуговує 73 тисячі осіб // Запоріз. правда.  2008.  2 жовт.

Кандіусов, В. Шлях у 60 років : (ювілей першої лікарні міста За­поріжжя) // Запоріз. правда.  1968.  24 серп.

Центральная районная больница Жовтневого района г. Запо­рожья // Медицина Запорізької області : іст. нариси / Упр. охорони здоров’я ЗОДА ; під ред. В. Г. Цисса. Запоріжжя : Дике Поле, 2001.  С. 222–223.

Центральная больница // Верже.  2008.  27 янв.

В 1960 році закінчив фі­лологічний факультет Запорізького державного педагогічного інсти­туту (нині – університет). Учителював у м. Вишгороді на Київщині.

Твори:

Велике серце Гетьманщини : художньо-докум. повість / О. Дро­баха ; Олександр Дробаха.  К. : Просвіта, 2008.  178 с.  На тит. арк. автограф автора.

Чар-цвіт руки : поезії / О. І. Дробаха ; Олександр Дробаха. — К. : Український письменник, 2008. — 248 с. — На тит. арк. автограф автора.

Україна нашого життя / О. Дробаха ; Олександр Дробаха.  К. : Смолоскип, 2006. – 272 с. – На тит. арк. автограф автора.

Українська весна : поезії / О. Дробаха ; Олександр Дробаха.  К. : Укр. письменник, 2000.  76 с.  На тит. арк. автограф автора.

Твердиня весни : поезії / О. І. Дробаха. — К. : Молодь, 1983. — 88 с.

Папороть : поезії / О. І. Дробаха. — К. : Рад. письменник, 1969. — 47 с.

***

[Добірка творів] // Тобі співаю оду журавлину : літературна збірка.  [Мелітополь, 2008].  Кн. 2.  С. 61–66.  До 85-річчя Приазовського району.

 

Література:

Дробаха Олександр Іванович // Рух опору в Україні, 19601990 : енциклопедичний довідник / голов. ред. Осип Зінкевич ; Музей-архів і документаційний центр укр. самвидаву при вид-ві «Смолоскип».  Вид. 2-ге, доп.  К., 2012.  С. 243–244.

Олександр Дробаха : [біографічна довідка] ; Дробаха, О. [Добірка віршів] / Олександр Дробаха // Січовий Парнас : антологія : поетич. твори вихованців ЗДУ.  Запоріжжя, 2000.  С. 150, 151–157.

 

Домалега, Т. О. Степові менестрелі // Приазов. новь.  2003.  15 янв.  С. 2.

Література:

Кафедра оториноларингології : (зав. каф. д. м. н., проф. О. Д. Гу­саков) // Запорізький державний інститут удосконалення лікарів : 75 років (1923–2001).  Запоріжжя, 2001.  С. 225–230.

 

Гусаков Александр Дмитриевич // Герои и судьбы: интеллектуаль­ный потенциал Запорожья на рубеже веков. Шестьдесят монологов / Шифрина А. И.  Запорожье, 2000.  [Кн. 1].  С. 135–140.

Людмила Федорівна Ноздрина – директор Бердянського краєзнавчого музею з 1977 року, заслужений працівник культури України, член Національної Спілки журналістів України. Поєднує адміністративно-господарську, наукову та творчу роботу.

Під її керівництвом та безпосередньою участю була заснована нова експозиція краєзнавчого музею, а також три її філії: мемо­ріальний будинок-музей П. П. Шмідта, музей «Подвиг» та музей історії міста Бердянська.

У 1992 році як депутат міської ради виступила на захист будівель культурного та історичного значення м. Бердянська. Їх перелік, складений за її ініціативи та затверджений сесією міськради, став охоронною грамотою для них. Завдяки її активній роботі до краєзнавчого музею були перевезені та зберігаються експонати колишніх заводських музеїв, які експонуються відкрито.

Результатом її науково-дослідницької роботи та постійного творчого пошуку стали численні публікації та книги, перша з яких «Записки краеведа» вийшла в 2004 році (перевидана в 2007 та 2012 рр.). Людмила Федорівна – автор ідеї та керівник проекту книг «Бердянску – 180» (2007) та «Бердянску – 185» (2012), «Музей і від­відувач» (2009), путівників по музею історії міста Бердянська (2009), краєзнавчому музею (2011), співавтор путівника по будинку-музею П. П. Шмідта (2009) та книги «Архивы памяти» (2015), автор путівника по музею «Подвиг» (2010), книги «Фольклор болгарских сел Бердянс­кого района Запорожской области» (2010), автор ідеї та укладач збірників «Песенный фольклор болгар Приазовья» (з диском у до­датку) (2014), «Бердянское болгарское общество им. Мишо Хаджийс­кого» – до 5-річчя заснування товариства (2016), «Летописец Тав­рии» – до 100-річчя від дня народження таврійського бол­гарського письменника (2016).

Музей під керівництвом Людмили Федорівни – двічі пере­мо­жець конкурсу Міжнарод­ного благодійного фонду «Украї­на – 3000» серед музеїв України.

У 2012 році Л. Ф. Ноздрина заснувала та очолила при Бердянсь­кому краєзнавчому музеї болгарське товариство з вивчення націо­нально-культурної спадщини болгар Приазов’я імені Мишо Хад­жийського.

Її праці відзначені багатьма нагородами: Почесним знаком Міністерства культури СРСР «За відмінну працю», Почесним зна­ком Міністерства культури та мистецтв України «За багаторічну плідну працю в галузі культури»; медалями «10 років незалежності України», «За розвиток Запорізького краю», «За вагомий внесок у розвиток міста Бердянська»; знаком «За заслуги від мера» за створення музею історії м. Бердянська; Почесним орденом міста «За вагомий особистий внесок у розвиток міста Бердянська»; орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2014).

 

Окремі видання:

Бердянское болгарское общество им. Мишо Хаджийского : к 100-летию со дня рождения М. Хаджийского : к 5-летию создания общест­ва / Л. Ф. Ноздрина ; Бердян. краевед. музей, Бердян. болгар. об-во по изучению нац.-культурного наследия болгар Приазовья им. Мишо Хаджийского.  Бердянск : [Изд. дом МГТ], 2016.  84 с. : іл.

Летописец Таврии : к 100-летию со дня рождения М. Хаджийс­кого / Л. Ф. Ноздрина ; Бердян. болг. о-во по изучению нац.-культурного наследия болгар Приазовья им. Мишо Хаджийского, Бердян. краевед. музей. — Бердянск : [Мелитополь : Изд. дом МГТ], 2016. — 264 с. : ил.

Песенный фольклор болгар Приазовья : к 150-летию переселения болгар из Бессарабии в Таврию / Л. Ф. Ноздрина ; Отд. культуры испол­ком Бердян. горсовета, Бердян. краевед. музей, Бердян. болгар. о-во по изучению нац.-культурного наследия болгар Приазовья им. М. Хад­жийского.  Бердянск : [Издат. дом МГТ], 2014.  188 с. : ил. + CD.  Назв. рус., болг.

Записки краеведа : [к 185-летию основания г. Бердянска] / Л. Ф. Ноздрина ; Бердян. краевед. музей.  [Изд. 3-е, доп.].  Бердянск : [Дикое Поле], 2012.  380 с. : ил.

Фольклор болгарских сел Бердянского района Запорожской облас­ти : к 150-летию переселения болгар из Бессарабии в Таврию / Л. Ф. Нозд­рина ; Бердян. краевед. музей Бердян. горсовета.  Бердянск : [Дикое Поле], 2010.  88 с. : фото.  Текст рус., болг., укр.

 

Література:

 

Ноздрина Людмила Федоровна // Энциклопедия Бердянска : ист.-крае­вед., обществ.-полит. справочник.  Мелитополь, 2014.  Т. 2 : М — Р.  С. 236.

Цього місяця виповнюється:
350 років тому (1668) кошовим гетьманом на Запоріжжі був обраний І. Суховій.
 Інтернет-центр у Запорізькій обласній універсальній науковій бібліоте-
ці імені О. М. Горького було відкрито у серпні 2003 року за грантової під-
тримки посольства США в Україні, яка передбачала допомогу публічним
бібліотекам у наданні інформаційних послуг населенню, можливостей віль-
ного і відкритого обміну інформацією, важливих для інтегрування України
у світову спільноту. За час існування Інтернет-центру його послугами ско-
ристалося близько п’яти тисяч жителів Запоріжжя, а кількість відвіду-
вань перевищила 30 тис. Тут завжди можна отримати допомогу у пошуку
необхідної інформації в мережі, консультацію щодо сервісів Інтернету,
рекомендації з проблем створення власних веб-ресурсів. Інтернет-центр
неодноразово перетворювався на майданчик корпоративного спілкування,
на якому відбувалися численні семінари, презентації, конференції бібліо-
текарів, учасників громадських об’єднань. Персонал центру опікувався
навчанням читачів основам навігації у мережі Інтернету, підприємців (в
рамках проекту «Умный бизнес»). Своє 10-річчя бібліотечний Інтернет-
центр відзначатиме в оновленому форматі – нова техніка (шість робочих
станцій), високошвидкісний доступ до Інтернету, нові послуги для корис-
тувачів.
                                    Література
   Регіональна бібліотека: розвиток потенціалу в сучасному інформацій-
ному просторі : матеріали наук.-практ. конф. (13 жовт. 2004 р.) / Упр.
культури ЗОДА ; КЗ «ЗОУНБ ім. О. М. Горького» ЗОР. – Запоріжжя, 2004.
– 66 с. – Із змісту : Ізюмова Л. Інформатизація Бібліотеки: реалії та пер-
спективи / Л. Ф. Ізюмова. – С. 16–18.
                                        ***
   В Интернет-центре 1000-й посетитель // МИГ. – 2004. – 15 июля.
   В обласній бібліотеці – другий безкоштовний Інтернет-центр // Запо-
роз. Січ. – 2003. – 16 серп. – С. 1.
   Кліковка Г. «Горьківка» відкрила Інтернет-центр / Ганна Кліковка // За-
поріз. правда. – 2003. – 16 серп. – С. 2.
   Кузьменко Н. За бесплатным Интернетом – в библиотеку / Наталья
Кузьменко // Индустр. Запорожье. – 2003. – 15 авг. – С. 2.
   Чуприна А. В библиотеке – бесплатный Интернет / Анна Чуприна //
МИГ. – 2003. – 14 авг. – С. 16.
   Баркова Е. Не читатели, а пользователи! / Екатерина Баркова // Наше
время плюс. – 2003. – 24 июля.
   Чабаненко М. Інтернет для читачів обласної бібліотеки / Мирослава
Чабаненко // Запоріз. правда. – 2003. – 12 лип.
   Грант Посольства США в Україні – бібліотекам Запоріжжя та Бер-
дянська // Запороз. Січ. – 2003. – 13 трав. – С. 3.